Учений, який випередив час

Володимир Вернадський, нащадок запорозького козака, вчений, який працював у різних країнах, але завжди називав себе українцем. Вернадський фундатор і перший президент Української академії наук, він також був академіком Російської академії наук, членом Чехословацької і Паризької академій, фундатором Радієвого інституту та наукової бібліотеки в Україні, яка сьогодні носить його ім’я.

Великий гуманіст і філософ, вчений-поет, Вернадський спирався на тисячолітній досвід та творчу спадщину людства. Його коло інтересів було надзвичайно широке, а ідеї випереджали час у якому жив.

Багато робіт Володимира Івановича не публікувались у повному обсязі до 90-х років ХХ століття. Його праці сьогодні мають практичне значення – вони були науковим одкровенням, яке людство змогло зрозуміти лише через десятки років. Він говорив, що живе не минулим, а майбутнім, ноосферою – добою, у якій людина має протистояти війні і взяти на себе відповідальність за світ.

Народився майбутній науковець у Петербурзі в 1863 р. в сім’ї відомого економіста, викладача Київського університету, дитинство Володимира проходило в Харкові та Полтаві.

По батьковій лінії Вернадські — учасники визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Його прадід навчався в Києво-Могилянській академіїБатько — киянин Іван Вернадський (1821—1884) — вчений-економіст, противник кріпацтва, соціалістичних ідей та общинного землеволодіння, прихильник ідей ринкової економіки. Дружина Володимира Івановича теж з давнього українського роду Старицьких.

У 1885 році, закінчивши університет, Володимир Вернадський залишається там працювати, де веде активну науково-дослідницьку роботу в галузі мінералогії, кристалографії та в суміжних науках. Навесні 1888 року університет відправив молодого дослідника на стажування за кордон. Протягом двох років учений побував у Німеччині, Австрії, Італії та Франції, де працював у різних наукових установах.

Вернадський також багато років жив і працював у Росії, але часто повторював, що усе своє життя пов’язує з Україною. Свої роздуми про долю України вчений виклав у багатьох працях, зокрема, в статті «Українське питання і російська громадськість». У 1917—1921 роках працював в Україні, організатор і перший голова-президент Української Академії наук, почесний академік ряду зарубіжних академій.

Найвидатнішим його досягненням є вчення про біосферу і її перехід у ноосферу. Однак не менш цікава концепція виникнення життя на Землі. Займаючись геологічними дослідженнями, він звернув увагу, що в геологічні часи зародження життя не було. Більше того, все вказувало на те, що у всі часи живе походило завжди із живого. Його наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів в її еволюції.

Вернадський розглянув історію виникнення в земній корі важливих мінералів, визначив хімічний склад і фізико-хімічні умови утворення багатьох мінеральних видів. «Геохімія — наука двадцятого століття,— Вона могла виникнути лише після появи сучасного наукового уявлення про атоми і хімічні елементи, але корені її сягають глибоко в минуле науки… Геохімія науково вивчає хімічні елементи, тобто атоми земної кори і наскільки можливо — всієї планети. Вона вивчає їх історію, їх розподіл і рух у просторі — часі, їх генетичне на нашій планеті співвідношення», – писав вчений. Вернадський також став творцем нового наукового напрямку, який пізніше переріс у самостійну науку — біохімію: «Я впевнений в тому, що в основі геології лежить хімічний елемент — атом і що в навколишній природі — в біосфері — живі організми відіграють першочергову, можливо головну роль. Виходячи з цих ідей виникли в нас і геохімія і біогеохімія».

Володимиру Вернадському, крім наукових, належать і філософські твори. Він створив вчення про ноосферу (від грец. νόος — розум і σφαῖρα — куля, тобто сфера розуму), в основу якого поклав ідею про гармонійне входження людини та її господарської діяльності у біогенний колообіг речовин.

Його ідеї багато в чому були пророчими. Наскільки ж правим він був, коли казав, що «в геологічній історії біосфери перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде використовувати свій розум і свій труд на самознищення»! В 40-х роках Вернадський працює над створенням ядерної енергетики, перспективність якої він зрозумів ще кілька десятиліть тому, проте був почутий лише тоді, коли за розробку ядерного проекту взялась Америка.

Академік отримував не одне запрошення працювати та жити закордоном, але до останнього залишався в Україні. 6 січня 1945 року Володимир Іванович Вернадський відійшов у вічність.

За матеріалами ukrinform.ua, uk.wikipedia.org, incognita.day.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *